«ЯК БУТИ У СКЛАДНИХ ЖИТТЄВИХ ОБСТАВИНАХ»
Поради вчителям
- Вчитель має сприяти створенню сприятливого соціально-психологічного клімату в навчальному закладі.
- Вчитель не повинен своїми діями чи бездіяльністю допускати травматизацію учасників навчально-виховного процесу.
- Інформуючи дітей про те, що відбувається, враховувати вікові особливості.
- Давати змогу учням висловлювати свої почуття через розмову, гру, малювання тощо.
- Дбати про відпочинок дітей та сприяти організації занять улюбленими справами, які викликають задоволення.
- Регулярно підтримувати і запевняти дітей, що все буде добре, що дорослі піклуються і дбають про безпеку.
- Спостерігати за дітьми, розвивати довірливі відносини у системі «вчитель-учень» та у системі «учень-учень».
- Виявляти чуйність і співчуття у разі необхідності.
- У важку для дитини хвилину не покидати її на самоті.
- Виявляти повагу та високий рівень моральності у стосунках з дитиною.
У разі потреби звертатись до практичного психолога
Пам’ятка
класному керівнику 5-го класу
- Працюйте над формуванням колективу через різноманітні доручення, змінюючи групи.
- Розвивайте почуття колективізму через спільну турботу про престиж класу (зовнішній вигляд, успіхи у навчанні, максимальна участь у загальношкільних заходах).
- Уникайте гострих кутів, виявляйте стриманість, терплячість.
- Пам’ятайте: діти потребують ніжності, співучасті, турботи.
- Вчасно й мудро підтримуйте дитячу активність.
Не забувайте: формування класного, батьківського та учительського колективів не менш важливе, ніж дитячого. Ретельно готуйтесь до батьківських зборів, проводьте сімейні вечори, активно залучайте батьків та вчителів до життя класу
Слова, які укріплюють у дитини впевненість у своїх силах:
· «Ти добре робиш». Слід заохочувати дітей тоді, коли цього не чекають. Виділяйте якусь корисну дію, здійснену дитиною або участь дитини в чомусь корисному.
· «Ти безумовно став краще вчитися» (підтримка порядку в своїй кімнаті,спортивні досягнення…).Звичайно діти дуже стараються, якщо побачать якісь поліпшення.
· «Ми любимо тебе,але нам не подобається те, що ти робиш». Дитина ніколи не повинна подумати, що її не люблять батьки, навіть, якщо вона зробила помилку або погано вчинила.
· «Ти можеш мені допомогти… ти мені допомагаєш…». Діти хочуть бути корисними, але іноді ми не даємо їм такої можливості.
· «Давай спробуємо разом». Діти, які вважають, що вони повинні все робити ідеально, часто бояться спробувати щось нове через страх зробити помилку.
· «Отже, ти зробив помилку!». З тим, що відбулося, вже нічого не зробиш, але людина завжди може вчитися на своїх помилках.
· «Продовжуй спроби. Не здавайся!». Це може допомогти дітям, які готові здатися, коли вони не досягли успіху.
· «Я думаю ти зможеш виправити ситуацію, якщо тобі знадобиться моя допомога, я завжди готовий це зробити». Дорослим потрібно виразити впевненість у тому, що діти в змозі вирішити свої проблеми, якщо їм надати таку можливість.
· «Я розумію, що ти відчуваєш ( не із співчуттям, а зі співпереживанням), але я упевнений, що ти з цим впораєшся». Тут знову виражається упевненість, що дитина може справитися зі своїми проблемами.
· «Я відмітив, як наполегливо ти над цим трудився». Я по справжньому захоплююсь твоєю завзятістю і здатністю не здаватися. Діти відчувають задоволення, коли їх зусилля відмічені.
Слова, що знижують упевненість у своїх силах:
· Ти міг би зробити краще.
· Давай я покажу тобі, як робити.
· Якщо це можуть зробити діти молодші за тебе, то зможеш і ти.
· Не забруднися.
· Будь уважним.
· Я вже говорив тобі тисячу разів.
· Коли ти станеш відповідальним?
· Якби ти тільки прислухався до мене…
· Чому ти не використовуєш свої потенційні можливості?
· Ти зможеш це зробити, якщо тільки працюватимеш.
· «Дев’ятка» цілком гарна оцінка, але якщо ти працюватимеш трохи більше, то ти зможеш отримати «відмінно».
· Я в твої роки вчився лише на відмінно.
· А ось твій сусід робить краще.
· Твій брат вчився краще.
· Якби ти постарався, то теж зміг би вчитися(стати таким товариським, спортивним…), як твоя сестра.
“Психологічний супровід превентивного виховання в системі освіти”
“Вихователь – ким би він не був – одним із батьків,
вчителем, позашкільним працівником чи іншою людиною,
має передбачати всі впливи середовища на дитину,
а також визначити свої можливості, свої функції”.
В.М. Оржеховська
Сучасна ЗОШ має безліч проблем, і найболючіша серед них - труднощі у вихованні дітей та підлітків, збільшення кількості асоціальних проявів у поведінці, правопорушень і злочинів. Вчителі зіткнулись з проблемами, яких не знали їхні колеги 8-10 років тому.
Кількість дітей, що належать до «груп ризику» різко зросла. Почастіли прояви грубості у ставленні до вчителів і батьків. Бродяжництво, хуліганство, пияцтво, наркоманія. Ці явища надзвичайно болюче вдарили по школі, як і по суспільству в цілому.
Спостереження показують, що однією з головних причин появи важковиховуваних у школі є:
- відсутність наступності в діяльності дитячого садка чи батьків, які виховують дитину вдома, і початкової ланки школи;
- відсутність ранньої психолого-педагогічної діагностики відхилень у поведінці, несвоєчасне виявлення в дитини як позитивних, так і негативних якостей і здібностей;
- відсутність захисту і допомоги дитині у процесі її розвитку.
У початковій школі, важковиховувані діти привертають увагу психічною нестійкістю, низькими пізнавальними потребами та дефектами виховання.
Проблема важковиховуваних дітей, що перейшли в середню ланку школи, доповнюється проблемою підліткового віку, коли “важким” за різними ознаками можна вважати майже кожного учня. Водночас під дією негативно спрямованих генетичних, психологічних, соціально-психологічних, соціальних, а також суто педагогічних антидидактичних і антивиховних впливів створюються різні види та ступені важковиховуваності.
Виділяють такі 4 типи важковиховувань:
1 тип – конфліктно-ситуаційний з переважною позитивною спрямованістю;
2 тип – неврівноважено-ситуаційний з незначною негативною спрямованістю;
3 тип – нестійкий з переважаючою негативною спрямованістю;
4 тип – стійкий з негативною спрямованістю.
Отже, за основу береться спрямованість особистості.
Щоб правильно визначити стратегію корекційної та профілактичної роботи, необхідно уміти розрізняти ці типи.
1 тип – конфліктно-ситуаційний з переважною позитивною спрямованістю
Скажімо, формування особистості першого типу відбувається у позитивному середовищі. Особливості духовного світу важковиховуваних (відхилення з сфері потреб, інтересів, звичок) не викликають побоювань. У них переважають позитивні потреби в соціальному спілкуванні, потреба до праці. Є незначні спотворені матеріальні потреби. Переважають соціально корисні інтереси, хоча правомірні шляхи їх задоволення обмежені. Звички до безцільного проведення вільного часу виражені погано. Мають середній рівень розумової діяльності та самоорганізації. Ставлення до навчання позитивне, працездатність відносно висока. Переважно прийняті колективом класу. Ізольована дуже незначна частина таких підлітків. Правопорушення для них - випадкове явище, яке стало можливим завдяки випадковій ситуації.
Рекомендації:
Для цих учнів досить щирих, довірливих бесід, але вони потребують допомоги у виборі пізнавальних, трудових видів діяльності. Корисний постійний контакт з батьками.
2 тип – неврівноважено-ситуаційний з незначною негативною спрямованістю
Другий тип важковиховуваних підлітків характеризується тим, що вони формувалися в середовищі з незначними відхиленнями. У сфері матеріальних потреб — бажання йти в ногу з модою. Відрізняються звичкою до безцільного проведення вільного часу, бродяжництва, догоджання. Інколи бувають мішенню шкільних рекетирів-здирників. Аморальні елементи свідомості та поведінки виражені слабко. Середня працездатність, послаблений інтерес до навчання, в класі їх недооцінюють, принижують, вони, як правило, ізольовані в колективі. Нестійкість і безвілля неповнолітніх цього типу ведуть в компанію з негативною спрямованістю, де їм відводиться роль виконавців. Схильні до вживання наркогенних речовин. Переважно виправдовують мотиви своїх негативних вчинків. Без особливих вмовлянь залучаються до трудової діяльності. Для них це засіб матеріальної зацікавленості, самоствердження, можливість розвинути професійні навички.
Рекомендації:
Такі підлітки погребують постійного контролю та допомоги у виборі трудової діяльності. Класному керівникові належить знати, де, коли і з ким проводить час підліток, тактовно коригувати взаємини з класом, допомагати батькам у вихованні.
3 тип – нестійкий з переважаючою негативною спрямованістю
Підлітки третього типу формуються у несприятливому середовищі, у них примітивні матеріальні погреби; вони схильні до вживання спиртних напоїв. Явно виражене прагнення до самостійності, агресивні, полюбляють бійки, наслідують звички дорослих. Відзначаються значною моральною деформацією. Низька загальна працездатність. Характеризуються конфліктністю з позитивним середовищем. Легко пристосовуються до умов, не змінюючи своїх установок і ціннісних орієнтирів. Рідко виступають у ролі лідерів, проте часто є ініціаторами різноманітних правопорушень. Дотримуються принципу «постою сам за себе». Водночас важковиховувані виявляють, як правило, високу трудову активність, вбачаючи в цьому сенс самоствердження, можливість заробити гроші.
Рекомендації:
Таких підлітків насамперед слід залучати до госпрозрахункової трудової діяльності, намагатися виявляти до них чуйність та увагу, обов'язково проводити заняття, щоб допомогти їм позбутися потягу до вживання наркогенних засобів, навчити прийомів самовдосконалення.
4 тип – стійкий з негативною спрямованістю
Важковиховувані четвертого типу переважно виявляються у вкрай несприятливому середовищі. Мають примітивні потреби. Ведуть споживацький спосіб життя. Характеризуються аморальними переконаннями й установками. Як правило - це другорічники, невстигаючі. Негативно і цілеспрямовано впливають на колектив. Крадіжки — їх основні правопорушення. Вони — лідери груп, навколо яких формуються інші члени протиправної групи. Деякі перебували у спецшколах. Такі підлітки потребують строгого контролю з боку педагогічного колективу. При першій можливості їх слід працевлаштувати. Якщо необхідно — направляти в спеціальні школи і ПТУ.
Звичайно, цей поділ досить умовний. У «чистому» вигляді визначені типи зустрічаються рідко, найчастіше спостерігаються змішані.
Соціальна дійсність свідчить, що на тлі педагогічної пасивності великої кількості сімей, їх морального і матеріального зубожіння швидкими темпами зростає криміналізація неповнолітніх. За статистикою, до 15% учнів шкіл втягуються дорослими або своїми однолітками у протиправні дії, насамперед цьому піддаються важковиховувані.
За сучасних умов постає проблема сімей з активною аморальною спрямованістю. Поглиблення кризи сімей з низьким виховним потенціалом відбувається інтенсивно, цьому сприяє їх матеріальне розшарування.
Багато проблем з вихованням постає в сім'ях з великими матеріальними достатками. Головна причина — моральна безоглядність у задоволенні потреб таких дітей, переважно матеріального, розважального характеру. Внаслідок цього деформується свідомість, психіка розвивається за нестійким типом акцентуації. Спілкуючись поза школою зі старшими за віком, серед яких є такі, що вступають в конфлікт з законом або характеризуються як криміногенні авторитети, важковиховувані учні також стають небезпечними. Важковиховувані більш згуртовані між собою, мають більш сталі міжособистісні контакти. Прогули занять важковиховуваними відзначаються негативними наслідками.
Проблема важковиховуваності — це насамперед проблема ставлення до особистості з певними відхиленнями в поведінці з боку оточуючих. Саме тому коригування поведінки важковиховуваних учнів у колективі і через колектив відбувається як позитивно спрямоване відтворення системи гуманних стосунків такого учня з оточуючими його людьми і водночас як процес духовного становлення всіх особистостей, що беруть участь в цьому процесі. Класичним і поки що не спростованим методом є вивчення поведінки учня й спеціально підібраних педагогічних ситуацій, які створюють умови для оптимального, максимального вивчення його моральності, духовності.
Рекомендації вчителю
«Як послабити рівень тривожності дітей»
-
Звертайтесь до кожної дитини тільки на ім’я.
-
Висловлюйте в адресу кожної дитини тільки похвалу.
-
Не порівнюйте дитину з іншими дітьми.
-
У випадку невдачі не акцентуйте увагу на критиці, а на тому, як можна зробити краще.
-
Не створюйте ситуацій у яких є змагання на швидкість (У разі програшу у дітей розвиваються комплекси неповноцінності)
-
Не підганяйте дітей, дайте час подумати і зосередитись.
-
Враховуйте можливості дітей і не вимагайте від них того, чого вони виконати не можуть.
-
Сприяйте тому, щоб усі діти в однаковій мірі змогли себе проявити під час навчально-виховн
ого процесу. -
Працюйте на згуртованість колективу, організовуючи спільні види діяльності для усіх.
-
Уникайте ситуацій, які сприяють виникненню тривожності у дітей.
Поради педагогам
- Старайтеся не створювати конфліктних ситуацій із дітьми.
- Будьте стриманими, виваженими та розсудливими.
- Зосереджуйте свою увагу та увагу дитини на її сильних та позитивних сторонах.
- Будьте уважними до зовнішнього вигляду та поведінки дитини.
- Проведіть виховні години з метою пропаганди психічного здоров’я та формування стресостійкості.
- Не допускайте конфліктні ситуації в учнівських колективах, зокрема образ, принижень, відторгнень.
- Створюйте позитивну психологічну атмосферу під час навчально-виховного процесу.
- Ні в якому разі не оцінюйте особистість дитини, а лише її вчинки чи поведінку.
Успіху Вам!