Лілія Миколаївна Божик

народилася 28  лютого 1983 року в мальовничому селищі Закупне на Хмельниччині.

            Серед краси природи, працьовитих і співучих жителів краю минало її дитинство і юність. Навчалась Лілія у Закупнянській ЗОШ І-ІІІ ступенів. Ще із шкільної парти  Лілія  закохалась у поезію. Перша спроба пера лягла в основу вірша «Свята земля». Народилась вона під впливом краєвидів, які оточували зовсім юну поетесу. Вона це відобразить у рядках вірша:

                                             

 

 

Так пахне хлібом жито у покосах,

 І праця день у день вирує на полях,

 І мак, неначе вогник, сяє в косах

Таких красивих, молодих дівчат.

            У 1998 роц Лілія Божик стає студенткою . Під час навчання любов до українського слова ще більше міцнішає. Сум за рідною домівкою і родиною вилився у віршовані рядки поезії «Мій рідний край»:

 Мій рідний край, моя домівко,

Моя святая сторона,

Там мати, брат, сестра і батько

Як жаль – мене лиш там нема.

            Звичайно, поетеса не оминула в своїй творчості тему кохання. Про це свідчать нам ось такі рядки вірша «Без тебе»:

Без тебе квіти скоро в’януть,

Без тебе знову йдуть дощі,

Листочки на деревах жовкнуть,

Стають похмурими кущі

            Тему матері і жінки Лілія ставить на перше місце у своїй творчості. Адже саме мати заклала їй міцний фундамент для віршування. Дякуючи маминій пісні, казці, колисковій творилися її поезії. Це звучить у поезії «Для мами»:

Сердечно дякую вам, мамо,

 За те, що ви мене зростили,

За те, що ви мене малою

Любить цей світ душею вчили.

            Звернулась поетеса і до історичної теми. Під впливом перечитаних творів на історичну тему, а також розповідей бабусі поетеса написала поезію «По війні»:

 … Колись сади цвіли весною

І соловейко тут співав.

Усе це знесено війною.

Усіх людей терор забрав.

            Отримавши професію Лілія повернулась в рідне селище Закупне. Одружилась. Виховує з чоловіком двох синів. Працює секретарем-друкаркою і завідувачкою відділу кадрів в ПРАТ «Закупнянське ХПП». Друкувалась в районній газеті «Нове життя»,  в альманасі Хмельницької обласної організації Національної Спілки письменників України «Автограф».

            Поетеса не уявляє життя без віршів. Кожну поезію вона пропускає через своє серце. Тому кожен рядочок поетичного твору – це музика її душі.

            Пропонуємо доброзичливій увазі читачів поезії Лілії Божик.