Тепле сонячне проміння, легкий подих вітру, запашний аромат квітучих садів – це травень. Травень – місяць краси, молодості і перемоги.
У кожного з нас травневі симптоми породжують свою асоціацію та згадку. У когось – це перші почуття, або закінчення навчального року, у когось – це відродження усього живого на планеті, або – це велика радість, неперевершене почуття Перемоги радянських солдатів над німецькими окупантами у 1945 році.
Саме такими у пам’яті Хміля Федора Івановича, ветерана Великої Вітчизняної війни, який проживає у селищі Закупне, постають травневі дні.
Йому сьогодні вже 90 літ, але у пам’яті зринають картини життя, які забути неможливо. Свій бойовий шлях Федір Іванович пройшов від командира взводу до підполковника. Вітчизна нагородила його двома Орденами Слави, Орденом Великої Вітчизняної війни, медалями «За Бойові Заслуги», «За Перемогу», «За звільнення Карпат».
А ось як усе це було насправді:
« Після звільнення Чемеровецького району пішла мобілізація. Я потрапив у 113 запасний полк. Недовго пробув в навчальному відділенні. У 1944 році Маршал Гречко прибув у наш полк, де мені було присвоєно звання молодшого командира. Ми прийняли присягу і відправились на фронт. Йшли з боями від Чорткова до Борислава. Потім нас перекинули у Карпати. Наша 237 дивізія із запеклими боями звільняла Чоп, Мукачево. Далі пішли звільняти Чехословаччину, а саме такі міста, як Кошице, Острова-Муравська та інші. Там йшли дуже запеклі бої. Після звільнення Чехословаччини ми з боями пішли на Судетські Альпи, а вже звідти ступили на німецьку територію. Знову ж із боями пішли на Берлін. Вони тривали дуже довго, тому що ворог не хотів здаватися. Ми форсували канал річки Шпреє, після чого зайшли у район Фрідріхстайн. Там ми зайняли Сілецький вокзал, вели бої біля готелю, де зустрічались Молотов і Ріббентроп з приводу підписання Пакту про ненапад. З боями я разом зі своїми побратимами дійшов до Браденбурзьких воріт. Був у Рейхстагу. День Перемоги, 9 травня 1945 року зустрів у Берліні. Там ще служив до 1950 року. Після мобілізації повернувся додому».
Сьогодні залишилося небагато тих, хто захищав рідну землю від ворогів. Важливим є той факт, що про ветеранів Великої Вітчизняної війни пам’ятає кожне наступне покоління. Особливим для таких людей є День 9 Травня.
Учні нашої школи не забувають про захисників Батьківщини. Щороку учнівські колективи відвідують ветеранів. Задушевна розмова, спогади та усмішки дітей додають таким людям ще багато років життя.